Цесарка (Numida meleagris) — домашній птах родом із Західної Африки. Птиця була одомашнена ще у Давній Греції, Римі, Африці. Цесарки належать до родини курячих. За своїми біологічними особливостями вони помітно відрізняються від домашніх курей та індиків. Домашні цесарки походять від звичайної (або сірої) дикої цесарки, яка зараз ще зустрічається в лісах і саванах Західної Африки.

У XIV—XV ст. цесарок із Західної Африки (Гвінеї) завезли в країни Середземномор’я. З цього часу їх стали розводити в більшості країн Європи, а пізніше в Сполучених Штатах, а далі вони поширилися фактично повсюдно. У колишньому СРСР птахи з’явилися в 20-х роках минулого століття. їх розводили в невеликій кількості в південних регіонах для забезпечення потреб тодішньої партократії. В період війни все поголів’я птахів було знищено. В 1945 р. у два підмосковні птахорадгоспи було завезено з Угорщини партію цесарок (як трофей Великої Вітчизняної війни) для вирощування в промислових і племінних господарствах. Згодом цесарки з’явилися і в Україні.

Цесарки успішно акліматизуються у всіляких природно-кліматичних і господарських умовах, проявляючи високу життєздатність, а по якості яєць і м’яса істотно перевершують своїх родичів — курей і індичок.
Якщо цесарка попадає з одного клімату в іншій, то легко витримує це переміщення. Вона стійка до тих захворювань, якими нерідко страждають птахи інших видів (лейкоз, сальмонельоз) і взагалі невибаглива, тому ніяких особливих умов їй не потрібно.

Ці сільськогосподарські птахи характеризуються скоростиглістю, високою плодовитістю і всеїдністю. У їхніх яйцях міститься близько 35 хімічних елементів, усі незамінні та 10 замінних амінокислот. Білок яєць засвоюється на 97%. За вмістом заліза і вітаміну D яйця перевершують коров’яче молоко. Яйця смачні, по вмісту вітамінів А, D3), Е і групи В перевершують курячі майже вдвічі. Вони мають грушоподібну форму, ясно-коричневе фарбування, товсту й міцну підшкарлупну плівку, досягаючи маси 40—45 г. Оскільки шкарлупа яєць цесарок у два рази товща й у кілька разів міцніше курячих, їм не страшні тривалі перевезення, а термін зберігання яєць досягає півроку й більше при збереженні свіжості й харчової цінності. У жовтку й білку яєць цесарок менше води, ніж у курячих яйцях. Яйця не викликають алергію, а міцне природне «упакування» поряд з доволі високим рівнем лізоциму охороняє їх від зараження мікрофлорою, їх їдять сирими, вареними й смаженими.

М’ясо, незалежно від виду і породи птахів, — дієтичне. Воно має високий відсоток білка і містить менше води й жиру, ніж м’ясо бройлерів, а за кількіс-тю й співвідношенням незамінних амінокислот наближається до «ідеальної моделі», нагадуючи за смаком дичину (тетеревів, куріпок, фазанів і ін.). Воно не жирне — у ньому менш 1 % жиру, але проте живильне, оскільки містить близько 27 % білка. М’ясо цесарки щільне, і містить більше (на 5—7%) сухих речовин, порівняно з курячим.

Пух і перо становлять 6-8% від живої ваги птахів і використовуються як сировина для виготовлення подушок, перин, ковдр. Після спеціальної обробки з пір’я готують борошно, яке згодовують худобі та птиці як білкову добавку до кормів.

Пташиний послід (із підстилкою) — цінне швидкодіюче добриво, особливо для внесення під плодово-ягідні та овочеві культури.

Отож, не тільки основна продукція птахівництва — м’ясо і яйця, — а й побічні продукти мають велику цінність.
Попит на високоякісні дієтичні й гастрономічні продукти, якими є яйця й м’ясо цесарок, а також на племінний матеріал постійно зростає. Цесарки — це не тільки екзотика для агротуристів та заможних людей, а і високорентабельний бізнес. Якщо, правильно налагодити збут яєць та м’яса, то дуже скоро цесарки приносять «живі гроші».

Цесарку вигідно розводити для виробництва та реалізації м’яса. У кращих ресторанах, кафе і агротуристичних садибах її подають приготовленою за стародавніми рецептами. Страви із цесарок, на відміну від курячих, користуються у туристів і відвідувачів ресторанів та кафе шаленим попитом. Тому і закупівельна ціна на неї набагато вища, ніж на іншу домашню птицю.

Якщо ви вирішили зайнятися високорентабельним цесарським бізнесом, то справу варто розпочинати із якомога більшої зграї. Практики рекомендують — не менш як із 25—30 голів добового молодняку. А для створення власної маточної зграї з числа вирощених цесарок, звісно, треба вибирати кращих. Середня вага п’ятимісячних птахів (цей вік — найоптимальніший для сортування) — не менше 1,3 кг для самок і 1,4 кг для самців. І в цьому віці відбракованих птахів уже можна продавати на м’ясо. До речі, під час сортування слід пам’ятати: у здорового птаха очі випуклі, блискучі, дуже рухливі; зіниця правильної форми (не зменшена і не щілиноподібна).

У п’ятимісячному віці в цесарят, які нормально розвиваються, можна помітити виразні розходження у формі та розмірах головних придатків. У самок лобна частина голови невелика і плоска, майже не височить над дзьобом. У самців вона помітніша, горбоподібна, яскравіше забарвлена. Гребінь на голові в самок невеликий, спрямований назад, ході як у самців він більший, розташований вертикально, від чого голова здається масивнішою. Нарешті, сережки з боків голови в самців більші, нерідко завернуті. На одного самця рекомендується залишати по 4—5 самок.

У нас розводять сіро-краплистих, блакитних волзьких і загорських білогрудих та білих цесарок. У них своєрідний колір оперення: по темному корпусі — білі круглі плями. Сіро-краплисті найпоширеніші. Ці цесарки відрізняються й тим, що дають м’ясо особливо високих смакових якостей. Яйценосність їх за сезон 85—90 яєць вагою по 44—45 г; сам же дорослий птах важить 1850—1900 г. У блакитних цесарок (їх вивели із сіро-краплистих) оперення блакитнувато-сіре, по продуктивності вони близькі до сіро-краплистого. У птаха волзької породи біло-кремове фарбування; яйценосність за сезон 105—110 яєць (по 40—44 г); птах важить 1950—2200 г. Як бачимо, для розведення в господарстві вигідніше більш продуктивні загорські білогруді й волзькі цесарки.

Підготувала В. Стельмах, Агросвіт України