В 43 км від Дніпропетровську в Синельниківському районі завдяки ініціативній групі молоді «К12» старе вимираюче село Раково починає відроджуватися з майже пустиря на культурний центр України

Багатьом відома статистика, що щороку на території України зникає від 100 до 400 сіл… Частина з них «вимирає» через переселення до міст тамтешньої молоді та дорослого населення в пошуках кращої долі та заробітків, через відсутність молодих нащадків та смерть старожилів, через важкі соціальні та економічні проблеми сьогодення…

Але в 43 км від Дніпропетровську в Синельниківському районі завдяки ініціативній групі молоді «К12» старе вимираюче село Раково починає відроджуватися з майже пустиря з 5 останніми (з 1000) мешканцями на сучасний культурно-туристично-мистецький осередок Центральної України. Очолив же цей рух молодий кмітливий хлопець — Дмитро Хозін.

«Стопудівка» — так називатиметься даний населений пункт, до якого великими групами протягом травневих свят та наступних вихідних їздять та їздитимуть волонтери як з Дніпропетровську та прилеглих міст, так і з інших областей — окрім мешканців колишнього Єкатеринославу допомагали розбудовувати нову культурно-туристичну меку громадські діячі та журналісти з Запоріжжя. Розбивка садів та городів, реконструкція місцевих хат та проведення до них комунікацій, зведення тинів та великої концертної сцени… — це та багато іншого виконується руками завзятої амбіційної молоді.

«Стопудівка — говорить один з організаторів проекту — Дмитро Хозін, -має стати кращим місцем для культурного відпочинку. Це місце, де можна приємно відпочити душею та тілом. Скоро тут будуть кемпінг та вокально-інструментальна сцена з великою галявиною для глядачів та слухачів. А поживши в хатах-мазанках можна буде долучитися до багатої культурної спадщини нашої Неньки. Окрім того, можна розчистити тутешні ставки, запустити в них рибу, насадити замість сухих дерев фруктові сади та городину — Стопудівка — це місце здійснення мрій«.

Окрім розвитку внутрішнього зеленого туризму, планується також в Стопудовці звести наметове містечко та проведення численних етно та екологічних музичних, творчих та культурних фестивалів як за участі провідних та видатних вітчизняних, так й іноземних гуртів та виконавців.

Баба Валя (мешканка с. Раково) — «Добре, що молодь обрала наше село… — нехай відроджують, нехай приїздять та живуть подалі від заводів та машин… Залишилося нас тутешніх тільки 5 осіб — я, подруга-сусідка 75-річна, та сусід з дружиною та сином… А колись було наше село великим, налічувало понад 1000 мешканців, та й сини-доньки з міста щотижня поверталися додому, тому завжди ми жили щасливо, наче працьовитий святковий мурашник..«

Як сказав Олександр Кахай (громадський діяч, м. Запоріжжя) — «Стопудівка — це місце, де зустрічається любов до всього — попрацювати й позасмагати, поспілкуватися з цікавими людьми та побути наодинці з природою, покуховарити та поласувати польовою кухнею, попалити костри та поспівати бардівських та відомих пісень під гітару… «

У спустошеному селищі Ракове, що у Синельниківському районі, за кілька місяців з’явиться екопоселення. Зараз у цьому населеному пункті мешкає всього п’ятеро людей, але вже влітку туди їздитиме відпочивати уся молодь Дніпропетровська, запевняють організатори. Зруйновані старі хати молоді активісти збираються відремонтувати, збудувати дерев’яну сцену та спортмайданчики. Колись на цих пагорбах випасали худобу мешканці села Ракове, але вже років десять тут запустіння. Територію покинутого селища пригледіли молоді дніпропетровські активісти — вони вже готуються до будівництва. Цегли та бетонних плит, кажуть, там не буде. Зводитимуть молодіжну базу з дерева, глини, соломи, очерету та лози.

Великих ресторанів та готелів у селі Ракове не побачите. Тільки спортивні майданчики, сцена, альтанки — усе для відпочинку молоді. Єдине, на що витрачатимутться, так це на готель для артистів, яких збирються запрошувати на фестивалі. Та і його планують будувати виключно з солом’яних блоків. Сцена буде дерев’яна, паркани та альтанки — з лози та соломи.

У Раковому молоді активісти планують проводити усілякі майстер-класи, спортивні змагання та творчі вечори. Втім, відповідати повністю своїй назві екопоселення зможе тільки згодом. Для створення об’єктів хоч і використовуватимуть природні матеріали, але при цьому там будуть усі блага цивілізації. Енергію сонця та вітру задіяти поки не по кишені. Хоч будівництво тільки набирає оберти, у липні вже запланували перший музичний фестиваль.

Поки хати-мазанки будуть реставрувати, молодь до екопоселення запрошуватимуть зі своїми наметами. Принаджувати туристів до спустошеної території будуть за допомогою цікавих творчих заходів та креативних ідей.

Чем может заинтересовать украинского туриста сельская местность?

Когда обсуждаются проблемы сельского зелёного туризма, то в первую очередь дискуссия идёт о создании экономических условий и других организационных моментах, но при этом мало кто задаётся вопросом, а что, собственно говоря, интересного может увидеть турист в сельской местности?

В странах Западной Европы специфика сельского туризма (агротуризма) отличается от нашей. В связи с более продолжительным отчуждением европейских горожан от своих сельских корней, агротуризм у них предусматривает, прежде всего, ознакомление с сельской жизнью и участие в сельхозработах. В Украине добрая половина горожан имеет дачи или сельские корни, поэтому работа с граблями и лопатой для нас не экзотика, а суровая реальность. Другим, более популярным направлением туризма, является экотуризм или зелёный сельский туризм, который связан не столько с сельской жизнью, сколько с отдыхом на природе в сельской местности.

Конечно, есть регионы, в которых с природными достопримечательностями всё относительно нормально, например, в Карпатах. Наверное, именно поэтому там зелёный туризм и наиболее интенсивно развивается. Однако Карпат на всю страну не хватит. Да и наиболее востребованным сельский зелёный туризм является в промышленных регионах, чтобы горожане могли проводить выходные или часть отпуска, не преодолевая сотни километров. Но что здесь можно увидеть, услышать и чем подышать? Если взять Днепропетровщину, то сельский туризм более-менее развивается в 2 районах: Петриковском и Царичанском. Но по той же причине, что и в Карпатах – здесь пока ещё есть что посмотреть. А как быть другим? Процент природно-за­поведного фонда в Днепропетровской области один из самых низких в Украине – всего 1% площади области. На Днепропетровщине нет ни одного национального парка! О каком развитии сельского туризма может идти речь?